олодомор 1932 – 1933 років. Людський вимір трагедії Коли дерева скидають своє останнє листя, надворі сльота чи замерзає земля, приходить день, коли ми запалюємо свічку пам’яті по померлих під час голодоморів в Україні. За мільйони незнайомих нам людей. За мільйони невинних душ, які відійшли у Вічність у страшних муках голодної смерті. За дослідженням Інституту демографії України у 2015 році була названа нова цифра жертв Голодомору в Україні 1932 -1933 років – 3млн.900 тисяч українців - це 13 % населення цього часу, з них 1млн. – це діти до 10 років. Тоді помер від голоду кожен шостий селянин. Страшна статистика. Як і страшні картини тогочасних сіл. Мертвих сіл. Тоді в селі не можна було побачити ні кота, ні собаки , ні пташки – все пішло у казанок, не чути людського голосу, чи дитячого сміху , бо на це не було сил. Саме така картина страшного минулого постала перед присутніми під час перегляду мультимедійної презентації «Чорний передзвін стукає у серце», яку підготувала педагог – організатор Нечипорук Л.М. ЇЇ розповідь доповнили учні 6 класу , які дуже проникливо зачитали спогади очевидців цих подій, які вижили і донесли правду про ці жахливі події. Всі присутні запалили свої свічки і похиливши голови, слухали пісню у виконанні Оксани Білозір «Свічка пам’яті», ушанувавши таким чином жертв цих страшних подій. Нехай більше ніколи історія не знає такої трагедії.