Андріївські вечорниці — одна з найцікавіших давніх традицій. За українським звичаєм, ввечері 12 грудня молодь збиралася на вечорниці, влаштовуючи на них усілякі дійства — ворожіння, забави і співи. Традиційно всі танцювали та ліпили вареники, а ще у цей вечір незаміжні дівчата ворожили на судженого.

Так, напередодні Андрія, учні 11-8 класів (творчі керівники цього дійства – Новосад М.А, Злотко Г.М .,Іщук М.Є) відтворили обряд проведення українських вечорниць, під час якого звучали веселі  пісні, ворожили на долю при свічках та багато інших забав, що є традиційними для святкування.

Гості свята мали можливість поринути у давні часи, особливо поворожити на сірниках та черевиках на майбутнього судженого. Сповнені веселощів та жартів були й інші варіанти гадання Дівчата одна з одної кепкували, жартували… Вірили – не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого та гарного парубка. Дівчата із захопленням сприймала появу хлопців на вечорницях, які вихвалялися перед дівчатами.

Кульмінацією свята стала гра «Калита», учасниками якої була більша частина залу, адже атмосфера дійства спонукала до розваг. Класний керіник 11 класу Новосад М.А.власноруч за стародавнім рецептом спекла Калиту – обрядовий хліб, який нагадує сонце. А жартівливий пан Калитинський запрошував гостей (панів Коцюбинських) Калиту кусати, промовляючи: «Їду, їду Калиту кусати!», їдучи на коні до Калити, яка була підвішена на палиці:

– Добрий день, пане Калитинський!

– Здоров будь, пане Коцюбинський!

– Чого пожалував?

– Калиту кусати.

– А я буду по зубах писати!

– А я вкушу!

– А я впишу!

Веселі жарти, забави з Калитою, частування смаколиками, співи – усе це об’єднало учасників і гостей в єдину родину. На завершення смачними варениками пригощалися  гості і учасники дійства.

В залі панували гарний настрій та неповторна атмосфера. Яскраве дійство відкрило перед учасниками та гостями дотепність, мудрість, гумор та щедрість талановитого українського народу, красу його традицій і обрядів. Проте, варто пам’ятати, що до результатів Андріївських ворожінь треба ставитися з почуттям гумору, адже доля – це те, що створюємо ми самі.