https://drive.google.com/open?id=1313wUx19vlDuk6FAsXX0Ycn0AAQz0VwE

І тільки тим багата вічність, що наша пам’ять збереже…Саме ці слова ми взяли собі за девіз у нашій пошуковій роботі.  Кожного року невблаганна смерть забирає  людей  того часу, а вони несуть із собою у вічність свої болі та переживання, імена та прізвища людей, які творили історію нашого села . Тому , ми вирішили зібрати відомості про  історичні події , які відбувалися у 1930 -1950 роках у нашій  місцевості.

Пошуковий загін «Пам’ять»  розпочав свою роботу ще у 80-х роках минулого століття. Займався  він виключно збором інформації про  солдатів та офіцерів радянської армії, які  воювали   на нашій території у 1941 – 1944 роках.  Відкрили музей 14 липня 1984 року.  Про щось інше тоді ніхто не говорив – табу. Тому,наступним етапом  діяльності шкільного музею   стало рішення про  його реконструкцію . Музей ще радянського зразка було адаптовано до вимог  сучасності. В експозиції   з’явилися  розділи присвячені нашим односельчанам, які були розстріляні у луцькій тюрмі 23 червня 1941 року, вивезеним до німецьких таборів , воїнам УПА.   Оновлений музей було відкрито 24 серпня 2012 року.

Експозиція оновленого музею складається з таких розділів :

  Розділ 1.  Початок   війни (Склад , бойовий шлях 124 стрілецької дивізії) ; Розділ 2 . Визволення. , Бойовими дорогами 150 – ої танкової бригади;   Розділ 3.  Наші ветерани.( про односельчан , які воювали у Другій світовій війні у складі військ радянської армії) ; Розділ 4. Недоспівана пісня  розповідає про події 23 червня 1941 року , що відбувалися за мурами луцької тюрми.; Розділ 5. Вони боролись за волю України  - діяльність  односельчан -учасників визвольних змагань у складі  ОУН та УПА ; Розділ 6. За колючим дротом (розповідь про гірку долю односельчан , які потрапили на роботу до Німеччини у роки Другої світової війни);   Розділ 7.  Пам'ять нетлінна (  про односельчан, які брали участь у збройних конфліктах на території інших держав під час проходження строкової служби);Розділ  8.  Герої нашого часу( розповідь  про односельчан – воїнів АТО, ООС)

Метою діяльності музею є:

• вшанування пам’яті про полеглих односельчан    у Другій світовій війні та післявоєнні роки;
• формування патріотичних почуттів, поваги до старшого покоління;
• дослідження досі ще не розкритих до кінця сторінок історії нашого краю , пов’язаних з діяльністю ОУН –УПА;
• адаптувати інформаційну та матеріальні складові музею до вимог сучасності, щоб забезпечити толерантне висвітлення долі усіх односельчан, що пройшли крізь полум’я війни, з метою консолідації громади та виховання молоді у дусі патріотизму, взаємоповаги.
• формувати соціальну активність в учнів, повагу до таких цінностей, як свобода, справедливість, повага до рідного краю, зокрема, до свого села;

Актуальність:

• формування особистості сучасного учня нерозривно пов’язана з відродженням української нації,яке неможливе без знання історії , національних героїв в масштабах не тільки України, а й на місцевому рівні, що буде сприяти піднесенню авторитету і гордості за  край , де народилися і живемо.

Давайте уявно підійдемо до кожного стенда, переглянемо найцікавіші експонати у вітринах, погортаємо сторінки альбомів.

Любили, думали, мріяли, лаштувалися косити хліб, чекали свого продовження в дітях. настало 22 червня 1941 року Спокійна червнева ніч. А на світанку – війна.                                                                               

У перші дні війни проти навали коричневої чуми виступили воїни 124 стрілецької дивізії..

Основними експонатами музею є фронтові листи, фотографії, вирізки з  газет, а також спогади ветеранів. Саме завдяки їм ми змогли відтворити події того часу . Частина експозиції, яка  присвячена 124 с/дивізії)

Радянські війська відступили. Мирні жителі залишилися на окупованій ворогом території. Почалися страшні дні окупації. . Визволяти наше село довелося 150 окремій танковій бригаді. Про її воєнні дороги, військових командирів, простих солдатів  наша дальша розповідають.

 Важким був танковий бій за наше село. Ось уривок з листа ветерана : «Бій біля ліска за ваше село  відноситься до найважчих боїв, в яких мені довелося побувати, але його не можна віднести до визначних боїв бригади. Бригада зазнала великих і тяжких втрат…».( слайд 5 лист та фото )  На  фото розвідники  бригади рідні брати- Григорій та Олександр.

Дізналися ми про ці події , перечитуючи  книгу спогадів: « Бойовими шляхами дідів та батьків» – зібрані ще у 60 х роках» , у ній ми знайшли  карту танкового бою біля нашого села .

  На полі, де  відбувалася танкова битва стоїть танк Т -34,як німий свідок тих страшних подій, як свідчення вдячності мертвим і як пересторога живим.

   Значне місце серед експозицій нашого музею ми відвели нашим односельчанам, які воювали на фронтах Другої світової війни у складі Радянської армії.  У 1944 році 300 наших односельчан пішло на війну, з них  80   не повернулися .У школі є книга «Пам'ять», в яку записали відомі прізвища односельчан, які загинули внаслідок цієї війни. На згадку про  них  височіє у центрі села Обеліск.

У вересні 1939 року патріоти, найбільш активні жителі нашого села зустрічали представників радянської влади з хлібом і сіллю та жовто –блакитними стрічками. Та невдовзі  більшість з них були ув'язненні , а під час відступу радянських військ 23 червня 1941 року були розстріляні у Луцькій тюрмі. ( Слайд 10)    Загинуло за різними даними  від 15 до  18  наших земляків – це учні гімназії, вчитель, прості селяни, які дуже любили волю, рідну землю.

 Коли німці увійшли до Луцька, страшна звістка про трагедію вмить поширилася по селах. Люди  в пам'ять про цих людей  ставили  по селах символічні хрести. В Підбереззі теж за одну ніч насипали високий курган. А на ранок наступного дня відбулася панахида

Вперше пролив нам світло на події , які відбувалися за мурами луцької тюрми колишній її в’язень - Коритко Дмитро Хомич. Саме він виступив ініціатором відновлення кургану, який був знищений у 60 роках 20 століття. І у 1994 році відбулося його відкриття .

2016 року відбулася  реконструкція цього пам’ятного знака. 24 серпня 2016 року - церемонія  його відкриття та освячення  . На місці дерев’яного хреста постав  меморіал «Борцям за волю України». Його відкриття було приурочено  25 –річчю Незалежності нашої держави. На його стелах було викарбовано 202 прізвищ  мертвих і ще  живих  уродженців села - борців за волю.

 І, напевно, що саме завдяки такому жорстокому ставленню радянської, а потім і німецької влади , які своїми діями зуміли розпалити в серцях людей ненависть і водночас нескореність ,в 1942 році утворилася УПА.  До другої світової війни у селі проживало 1200 чоловік. Кожен шостий із них був учасником національно – визвольної боротьби за волю України  загинуло .   46  односельчан, більше 20 були засудженні та відбували покарання в різних таборах, а потім , коли верталися на рідну землю не могли приписатися і знайти роботу , тому змушенні знову покидати свою малу батьківщину.

В  лісах біля села діяли вишкільні школи . В печихвостівському лісі  по вихідним діяла школа для дітей та юнаків. Про неї у своїй автобіографії згадує   український письменник  Борис  Степанишин : «…Я не мав честі бути ні в ОУН, ні в УПА, та й чи дивно: мені йшов усього 16-тий рік, але в юнаках я таки був: носив листи, ходив на збори, на стройову підготовку з дерев’яною, татом зробленою рушницею. Ця молодіжна організація гуртувала юнь, нічого лихого в цьому русі не було».

 За селом у лісі - урочищі «Прощаниця» базувалася  Підстаршинська школа.  Оскільки наше село входило у так звану «централь» багато її жителів приймало активну участь у всіх цих подіях.

Влітку 1943 року  німці почали військову акцію на ліс, намагаючись знайти і знищити сотню Грома і підстаршинську школу. Та під час цієї акції було вбито багато  мирного населення. Після  проголошення незалежності України  цікавість до даних подій зросла і почалась вивчатись. У 2001 році в урочищі було побудовано і освячено каплицю.  14 жовтня 2002 року відкрито пам’ятник знак на братській могилі

У 2014 році  наш музей поповнився дуже цінною знахідкою. Можна сказати-реліквією .  Це листівка, датована 1938 роком у ній розповідаються  про події на Закарпатті    та  «Дванадцять рис характеру Українського націоналіста». 

Сільський священник   у 2012 році передав у наш музей не менш цінну знахідку. Це намальований тризуб на склі. Знайшли його ще у 50 роках 20 століття, коли перекривали купол церкви, Так, знахідка , чекаючи свого часу, пролежала в церкві  , захованою більш  як  на 60 років.

Зібрано спогади рідних на основі яких створено альбом.

Розділ  8 « Герої нашого часу» доповнив експозицію музею у 2015 році . В цій частині експозиції розповідається про наших односельчан – воїнів АТО. Наша держава повинна бути і буде незалежною та територіально цілісною. Саме за це уже четвертий  рік проливають свою кров наші  мужні воїни. Уже четвертий рік гинуть найкращі, цвіт нації.    У музеї з'явилися нові експонати –це подарунки привезені з зони АТО та ООС, створено альбом та мультипрезентацію  «Герої сучасники»

Навколо музею згуртувалися  однодумці, які хочуть знати свою історію, будуть пам’ятати  імена людей, які боролися за свій край.

Наш музей став центром патріотичного виховання. Він об’єднує навколо себе небайдужих , національно свідомих людей. Матеріали, які зібрали пошуковці  використовуються під час різних виховних заходів. уроків

Проведено:

• круглі столи :зустріч свідків війни “ Згадаймо як це було колись”, «Сила нескорених» (До Дня Захисника України  з родичами  членів ОУН та ветеранами УПА), «Герої серед нас»(зустріч з учасниками АТО , волонтерами), «Ви  упали у борні, але не впали на коліна» ( до 70 річчя УПА), «Сила нескорених»;
• тематичні екскурсії для учнів школи до  Дня Захисника України  та чергових  річниць  визволення України від німецько – фашистських загарбників ,виведення радянських військ з Афганістану, визволення села від німецьких загарбників, початку Другої світової війни, тощо;
• оглядові екскурсії для гостей школи ;
• створення та захист учнівських проектів «Доля моєї родини у долі України періоду 30 – 50 років 20 століття», «Недоспівана пісня»( дослідження про односельчан, які були розстріляні у Луцькій тюрмі 1941 року),» Дослідження історичних місць  села Підбереззя», «Незламна  духом. Про що можуть розповісти листівки» ( Про  важку долю політв’язня-Коритко Євдокії ).

Участь у конкурсах за матеріалами ,зібраними пошуковцями :

• експедиція учнівської молоді «Моя країна – Україна» ( обласний етап, 2012 рік);
• конкурс дослідницьких робіт «А ми тую славу збережемо» (обласний етап, 2015 рік);
• районний конкурс – презентації дослідницьких робіт «За Україну, за її волю» (висвітлення значення ОУН і УПА  у національно – визвольній боротьбі за незалежність України , 2015 рік).
• Всеукраїнський конкурс екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, в якому я живу»(обласний та республіканські етапи ,2017 рік)